Як зробити свій дім безпечним для дітей

Перебуваючи у звичайному оточенні, діти часто завдають собі шкоди. У міру того, як діти дорослішають, змінюється і характер їхніх ушкоджень.
Немовлятко може легко поперхнутись шматочком їжі. Малі діти не раз падають, коли намагаються кудись вилізти, або обпікаються, чи отруюються, коли торкаються предметів, до яких можна дотягнутися, чи попробувати їх на смак. 

Діти старшого дошкільного віку часто зазнають ушкоджень під час гри на дорогах або коли граються надворі.
Багатьом таким випадкам можна запобігти. Виявляючи трохи передбачливості, й, беручи до уваги вік дитини, ви можете допомогти відвернути травми і навіть смертельні випадки. І цей обов'язок допомогти дитині лежить на батьках або інших дорослих, з якими час від часу перебуває дитина.

Декілька порад, які б зробили наш дім безпечним для дітей:
Ліки. Тримайте їх подалі від дітей у зачиненій на ключ шафі. Це саме стосується натуральних ліків і тих, які не видаються за рецептом. Також попросіть гостей, котрі зупинилися у вас на ніч, тримати свої ліки у безпечному місці.
Побутові хімікати. Тримайте їх там, де діти не зможуть до них дотягнутися у стінній шафі, яка замикається. Зберігайте хімікати у тих упаковках, в яких придбали, аби їх можна було відразу розпізнати. Будьте уважними, коли користуєтеся ними, і ставте їх завжди на місце, навіть якщо залишаєте кімнату на короткий час. Ніколи не залишайте залишки дезінфікуючого засобу у посудомийці.
Кухонна плита. Завжди розвертайте ручки посуду, в якому готуєте страву, до центра плити. Якщо можливо, прикріпіть до плити запобіжний пристрій. Попіклуйтеся про те, щоб плита не нахилилася, коли дитина потягне на себе відчинені дверцята духовки.

Самі дверцята теж повинні замикатися. Чи дитина часом не опечеться, доторкнувшись до дверцят духовки? Тоді поставте запобіжний пристрій або решітку, щоб дитина не мала доступу до гарячих дверцят.

Небезпечні хатні приладдя. Ножі, ножиці й небезпечні побутові пристрої слід зберігати у шафах або шухлядах, які замикаються на ключ чи засувку, або в інших місцях подалі від дітей. Коли ви користуєтеся цими предметами й тимчасово відкладаєте їх, слідкуйте, щоб вони не лежали на краю столу чи стійки, де до них могли б дотягнутися діти. Сірники й поліетиленові мішечки також небезпечні для малих дітей.

Сходи.  Зробіть   поруччя   щонайменше 70-75 сантиметрів заввишки по обох боках сходів.

Вікна  й  двері  балкона.   Встановіть угорі  запобіжні  пристрої або ланцюжки чи придумайте щось інше, аби дитина не могла їх відчинити або пролізти через них, коли ви провітрюєте кімнати.

Книжкові полиці. Якщо дитина любить вилазити на предмети й висіти на них, прикріпіть книжкові полиці й інші високі меблі до стіни, щоб вони не впали.
Електричні розетки й шнури. Розетки, якими ви не користуєтеся, повинні бути чимось надійно закриті. Шнури для настільних ламп і таке інше слід прикріпити до стіни або меблів, щоб дитина не змогла стягнути лампу і її не вдарило струмом, або ж, взагалі, ставте такі лампи у безпечне місце. Ніколи не залишайте електричну праску на дошці для прасування та слідкуйте, щоб з неї не звисав шнур.

Гаряча вода. Якщо ви можете регулювати температуру гарячої води, вам слід знизити її до 50 градусів за Цельсієм, щоб дитина не ошпарилась, коли відкрутить кран.
Іграшки. Викиньте іграшки з гострими кінцями або кутами. Позбудьтесь маленьких іграшок або тих, які можна розібрати на дрібні частинки, тому що дитина може поперхнутись, якщо візьме їх до рота. Очі й ніс на м'яких іграшках повинні бути добре закріпленими. Навчіть старших братиків і сестричок забирати свої маленькі іграшки, коли немовля поруч.

Солодощі й легкі закуски. Не залишайте солодощі й легкі закуски, такі, як арахіс і карамель, у межах досяжності. Вони можуть застрягти з горлі дитини.

Коли стався нещасний випадок

Отруєння. Якщо дитина випила токсичну рідину, добре прополощіть їй рот і дайте випити одну чи дві склянки води або молока. Після цього викличте лікаря або зателефонуйте до центру інформації з надання допомоги тим, хто отруївся, аби отримати консультацію. Коли в око дитині потрапила якась їдка речовина, негайно промийте його великою кількістю води протягом 10 хвилин.

Опіки. Якщо опіки незначні, обмийте рану не занадто холодною водою принаймні 20 хвилин. Коли рана більше дитячої долоні або міститься на обличчі, суглобі, на нижній частині живота чи на статевих органах, вам слід доставити дитину в реанімаційну палату. Глибокі тілесні пошкодження завжди повинен лікувати лікар.
Загроза задушення. У випадку, коли щось застрягло у дихальному горлі дитини, дуже важливо, аби швидко вийняли цей предмет. Один з методів, який ви можете використати, це прийом Гаймліха. Якщо ви не знаєте цього методу, зверніться до лікаря, щоб отримати більше інформації, або відвідайте курси надання допомоги у разі нещасних випадків з дітьми, на яких навчають цього методу.

ПАМ'ЯТКА
з попередження пожежі від дитячих пустощів з вогнем

Шановні батьки, дорогі діти! Велика кількість пожеж зчиняється від дитячих пустощів з вогнем. Вогнем знищується багато чого, а нерідко в пожежах гинуть і травмуються діти.

ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ПОЖЕЖІ ВІД ДИТЯЧИХ ПУСТОЩІВ З ВОГНЕМ, НЕОБХІДНО ВИКОНУВАТИ НАСТУПНІ ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ:
- зберігати сірники в місцях, недоступних дітям, не  дозволяти  дітям  розводити  багаття,   включати  електронагрівальні прилади тощо;
-  не дозволяти дітям користуватися газовими приладами;
тримати  в  недосяжних  дітям  місцях  рідини,  які  легко  займаються (бензин, ацетон, спирт тощо).
-  не допускати перегляд телепередач дітьми без догляду дорослих;
-  не залишати малолітніх дітей без догляду.
Шановні батьки! Ставтесь до ігор дітей з вогнем негативно. Роз'яснюйте, що їх ігри, пов'язані з вогнем, можуть спричинити пожежу, загибель майна, загибель людей у вогні.

ШАНОВНІ БАТЬКИ! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання. Сподіваємося, що Ви з усією відповідальністю поставитесь до наших порад.
ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖІ НЕГАЙНО ВИКЛИКАЙТЕ ПОЖЕЖНУ ОХОРОНУ ЗА ТЕЛЕФОНОМ «101»

ПАМ'ЯТКА
із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Життя   в  умовах  великого  міста  потребує  від  наших  дітей   вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.
Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та виконувати наступні правила:

1.Не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час.
2.Навчати дітей користуватися дверним вічком.
3.Не дозволяти відчиняти двері  незнайомій людині,  навіть одягненій в міліцейську форму.
4.Не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими людьми на вулиці.

5.Вчити користуватися телефоном для виклику служб101, 102, 103, 104, 1077.

6.Забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети - вони можуть бути небезпечними.
7.Забороняти грати ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами.
8.Забороняти користуватись ліфтом без супроводу дорослих, а також заходити у ліфт з незнайомими людьми.
9.Вчити  дітей  звертатися  за  допомогою  до  людей,  які працюють  у правоохоронних органах.

10.Не дозволяти дражнити тварин. Попереджувати зародження в дитині жорстокого відношення до "друзів наших менших".

Шановні батьки! Проявляйте терпіння і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я. Сподіваємось, що ця пам'ятка допоможе Вам вберегти дитину від біди! 

ПАМ'ЯТКА
з попередження дорожньо-транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання - забезпечення безпеки руху пішоходів.
У попередженні дорожньо-транспортних випадків з дітьми важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованого поводження на вулицях і дорогах. Щоб на допустити лиха на дорозі, Вам необхідно:
- вчити переходити вулиці на зелений сигнал світлофора, у встановлених місцях та підземними переходами;
- не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;
- вчити дітей правильно обходити транспорт, що стоїть: автобус, тролейбус - позаду, трамвай - спереду;
- не дозволяти дітям самостійно їздити на громадському транспорті;
-  не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
- не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, санчатах, роликах на проїжджій частині дороги та поблизу неї - це може бути варте дитині життя;
- не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
не    подавати    дітям    негативних    прикладів,    порушуючи    правила дорожнього руху.

СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВИ ПРИСЛУХАЄТЕСЬ ДО НАШИХ ПОРАД!

   Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'явився якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?

   Одночасної відповіді, звісно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб гратися в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети. "Ну, хіба це погано?" - запитують батьки.
   Крім того, діти легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почуваються і в житті упевненіше. Вони легко адаптуються до різних ситуацій.
   Часто саме комп'ютер допомогає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв'язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри обов'язково похвалять малюка або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов'язково що - небудь вийде і виникне "ситуація успіху", після цього захочеться ще погратися. Адже комп'ютерні розвивальні програми називаються "іграми", а зовсім не "заняттями".
   Так що ж, кожній дитині - по комп'ютеру? Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони - погана та гарна. Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром він із помічника перетвориться на вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести - до зниження зору. Але найбільша небезпека - це виникнення стійкої комп'ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грається будь-якої вільної хвилини. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому бракує вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?
   Комп'ютерна залежність, дійсно, виникає не раптом. Спочатку дитина грається заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, дізнається правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй гратися вдома; то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп'ютерного клубу.
   Тому, купуючи комп'ютер, відразу продумайте, у якому режимі ваша дитина зможе ним користуватися. Уважно поставтеся до вибору комп'ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв.
   Як тільки ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити на спалах. Краще не доводити ситуацію до безвиходів.
   Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

• Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.

• Ретельно добирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте "пройти" їх самостійно.

• Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.

• Пояснюйте дитині, що комп'ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.

• Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

Коли краще дитину віддавати до дитячого садка

У житті дитини настає час, коли їй час відвідувати дитячий садок. На справді, коли це станеться, вирішують батьки. З погляду практичних психологів,три роки  є одним зінайсприятливіших періодів для початку відвідування дошкільного навчального закладу. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміє  самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали.

Згідно з вимогами програм розвитку та  виховання дітей у три роки малюк повинен уміти:

  Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

   Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

  Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.

    Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його зразком складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

   Одягатися. Вчитися, за зразком дорослого, знімати та одягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.

   Гратися. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день.

Як швидше звикнути дитині до садка

1.Передусім, слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до садка.

2.Добре, коли зацікавите дитину ще до відвідування нею дитячого садка, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок із дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у садочку.

3.Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну, якщо не сподобається — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку — витримати характер і не піддаватися на провокацію.

4.Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем. Поговоріть із дитиною так, щоб вона зрозуміла, що вже підросла і ходитиме до садка, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.

5.Спочатку, перший тиждень-два, не залишайте дитину в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім не просто звикнути до суспільних вимог. Допоможіть їй.

6.Налагодьте ефективний зворотній зв’язок із вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають дитину вдома (Маринка, Маринонька).

7.Покладіть у кишеню малюка щось зі звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати).

8.Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися й роздягатися, охайно складати свій одяг, їсти, тримаючи ложку).

9.Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання; перетворювати таку «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини.

10.Дуже важливо навчити дитину гратися, адже такий природний для неї тип діяльності дає можливість відволіктися від думки про батьків і формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки та способи дії з нею (з чашки напувати ляльку чи ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

11.Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого середовища.

12.Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них.

13.Необхідно розширювати коло близьких людей, які приводять дитину в дитячий садок: не лише мама, але й тато, сестра, дідусь, — це значно полегшить прощання.

14.Зачекайте з прийомом їжі вранці: дорога до дитячого садка, зарядка та ігри викличуть у дитини апетит і допоможуть уникнути примх із приводу вживання їжі в дитсадку.

15. Надавайте значну увагу розвитку мовлення, адже дитина зможе висловити власні бажання, повідомити про свої потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідати на запитання простим «так» чи «ні».

16.Щоб не сформувати у дитини поняття, що дитсадок є своєрідним покаранням для неї, бажано уникати:

• розповіді в присутності дитини про недоліки дитячого садка, без акценту на приємних моментах;

• спроби навіяти ще маленькій дитині, що ходити до дитсадка — обов’язок неприємний, але вона повинна, оскільки й дорослі ходять на роботу;

• обіцянки забрати додому раніше — як нагороди за добру поведінку (а чому б не забрати раніше тому, що хочеться побути разом із дитиною, якщо випала така нагода).

17.Прагніть оформити дитину в дошкільний заклад хоча б за тритижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садку.

Перші дні у дитячому саду найважчі і найскладніші для Вашого малюка. Стресом є не тільки розлука з коханою мамою, але і нова обстановка та знайомство з вихователем. Найчастіше похід у дитячий сад закінчується сльозами під час прощання з батьками або взагалі небажанням дитини йти до групи. Часом така поведінка продовжується декілька місяців.

Безумовно, у цій ситуації важливий вік малюка. П'ятирічна дитина піде у садок більш спокійно. Вона вже психологічно готова до змін, а також до спілкування зі своїми однолітками. Двох-трирічний малюк ще тільки починає усвідомлювати, що навколо є ще хтось, крім батьків та близького оточення. У такому віці діти гірше адаптуються до нових обставин. Пропонуємо кілька порад стосовно того, як найбільш безболісно подолати цей період. 

1. Ведіть дитину в групу у перші дні набору.

Зазвичай дітей в групу набирають поступово, черговість вибирають самі вихователі. Спробуйте потрапити у групу в числі перших, тому що вашому малюку буде легше познайомитися із трьома-п'ятьма дітьми, ніж освоїтися серед двадцяти однолітків.

2. Відвідайте групу заздалегідь.

Попросіть вихователя заздалегідь показати вам ігрову кімнату. Розгляньте іграшки, покажіть маляті, де він буде їсти, де буде спати. Коли він вперше залишиться один, йому буде легше освоїтися в новій обстановці.

3. Не лякайте дитину садком.

Часто чуємо від мам наступне: «Не будеш мене слухатися, підеш у садок, там вихователь навчить тебе поводитись правильно». Караючи або погрожуючи дитині садком, Ви формуєте в неї негативне ставлення як до садка, так і до вихователя.

4. Не стійте під вікнами садка.

Батьки, особливо мами, не менше за своїх дітей переживають розставання. Не варто сидіти під дверима групи, так ви більше себе накрутіть, а малюку потрібна спокійна і радісна мама. Зараз у багатьох групах є стільниковий телефон,залиште свій номер і якщо щось буде не так, вам зателефонують. Краще витратьте цей час з користю, знайдіть собі цікаву справу або розвагу.

5. Довірте татові цю відповідальну справу.

Якщо ваш малюк болісно розлучається з мамою, попросіть тата в перший час відводитийого у садок. З татами діти легше розлучаються, тому що раніше неодноразово проводжали його на роботу.

6. Будьте впевнені і рішучі.

Якщо все ж таки малюк довго плаче в роздягальні і не відпускає Вас, не треба вмовляти його або чекати, поки він заспокоїться. Поясніть дитині, що ви її любите і обов'язково прийдете за нею, але зараз вам потрібно піти. Після цього твердо,не чекаючи коли він заспокоїться, відведіть її в групу. Сльози не вщухнутьвідразу, але з кожним днем процес розставання буде проходити спокійніше.

7. Побалуйте свою дитину.

Якщо є можливість, забирайте її раз на тиждень раніше. Ваш прихід буде для малюка святом. Поцікавтеся як у нього справи, запитайте як пройшов день. Обговоріть разом проблеми, що виникли. Оточіть його увагою та любов’ю. 

Бажаємо Вам та Вашій дитині швидкого та

безболісного  звикання до дитячого садка!

Ми раді бачити Вас у нашому садочку!